Оксана Андріївна Петрусенко

[5(17).II.1900 - 15.VII.1940]

Найвидатніша представниця української вокальної школи (лірико-драматичне сопрано), народна артистка УРСР (1939). Справжнє ім'я – Ксенія Андріївна Бородавкіна. Петрусенко – псевдонім, взятий на честь першого чоловіка, диригента і композитора Петра (Петруся) Бойченка. Дитячі і юнацькі роки провела в Севастополі, де брала уроки співу у старенького вчителя-українця, потім співала в аматорському українському хорі, яким керував Георгій Йосипович Загало, і де 1918 р. вона вступила до пересувної української трупи Глазуненка. Довідники визначають як місце її народження село (зараз місто) Балаклею (по-іншому Балаклію) Харківської губернії, але останніми дослідженнями точно встановлено (знайдено запис у церковній книзі про хрещення), що співачка і народилася в Севастополі. (Плутаниця, мабуть, виникла тому, що з Балаклеї був її батько, якому через туберкульоз лікарі порадили переїхати до Криму, і який, власне кажучи, жив на дві домівки). В довідниках неправильно перераховано й старий стиль на новий: оскільки 1900-й рік ще відноситься до XIX сторіччя (а не до XX-го), то треба додавати не 13, а 12 днів, і вважати днем народження співачки не 18, а 17 лютого.

Для високого мистецтва Оксану Петрусенко відкрив Юрій Шумський, до якого на репетицію випадково потрапила виснажена тифом висока дівчина в подертій, з чужого плеча шинелі. Почувши її голос, молодий актор попросив дівчину заспівати і... був надзвичайно вражений. Завдяки підтримці Шумського Петрусенко поступила в Київський музично-драматичний інститут ім. М.В.Лисенка (навчалась в 1923-24, була протеже Панаса Карповича Саксаганського, який завжди називав її дочкою й улюбленою ученицею), та через складні сімейні обставини та брак коштів залишила його і стала професійною артисткою, фактично не маючи повноцінної музичної освіти. Вона працює в одній з українських мандрівних груп, але заповітною її мрією стає оперна сцена. Проте спроба ввійти до складу солістів Харківської опери закінчується невдачею: Харків тоді був столицею України, і в опері там працювало кілька зірок світового рівня – так що штат був заповнений. Її запрошують до Казанського оперного театру; вона погоджується і блискуче дебютує у партії Оксани в опері "Черевички" П.Чайковського. Після двох років в Казані трохи працює в Баку. Далі її другий чоловік, оперний тенор Василь Москаленко, отримав запрошення спочатку до Свердловського, а потім до Самарського театру, і Оксана була змушена працювати там же, де й він. Нарешті, в 1934 Оксану Андріївну прийняли солісткою Київського театру опери та балету, де вона працювала до самої смерті. Ці шість київських років – роки її тріумфу і слави, час народження легенди й оформлення міфу примадонни, якій аплодував, яку приймав, розмовляючи з нею довше призначеного, сам вождь народів товариш Сталін. По іронії долі не вона йому, а він їй подарував своє фото з написом, дружньо назвавши "товарищем Оксаной".

Співачка Зоя Гайдай (теж з Київського ТОБ і теж сопрано – тобто, так би мовити, "конкурентка") пише про О.Петрусенко коротко і просто: "Слід сказати, що такого великого успіху, який мала Петрусенко, я не пам'ятаю ніде і ні в кого". Коли 1936 р. в Москві відбувалася Декада української літератури та мистецтва, у Великому театрі давали "Запорожця за Дунаєм" з участю О.Петрусенко. І спектакль... був елементарно зірваний: після виконання Оксаною пісні Одарки ("Ой, казала мені мати...") в залі зчинилося щось неймовірне. Виставу було припинено. Співати на "біс" у Великому театрі не дозволялося. Та очевидець, концертмейстер Ніна Скоробагатько, згадує: "До пульту В.Йориша хтось підійшов, шепнув кілька слів – і диригент, порушивши традицію, змахнув паличкою, наказуючи оркестру знову починати пісню Одарки. Петрусенко повторила її з неменшим блиском". На вулицях українських міст за Оксаною, де б вона не з'являлася, завжди йшов натовп народу... В останні роки життя Петрусенко наполегливо запрошували на роботу в Москву, до Великого театру, але на відміну від багатьох інших українських співачок чи співаків (згадаймо хоча б Белу Руденко або Івана Козловського) вона відмовилась залишити Україну.

Співачка мала соковитий, унікально виразний голос величезного діапазону (Іван Семенович Козловський пише, що "їй було притаманне специфічне звуковедення: вона співала у високому регістрі майже оголеним звуком, який водночас звучав красиво"), яскравий драматичний талант. З особливим успіхом виконувала партії в національних українських операх: Наталка ("Наталка Полтавка" М.Лисенка), Оксана та Одарка ("Запорожець за Дунаєм" С.Гулак-Артемовського), а також в операх російських класиків. Виступала як концертна співачка; блискуче виконувала українські народні пісні. Розповсюджена думка, що українські народні пісні серед жінок найкраще виконувала саме Оксана Петрусенко, і нам це аж ніяк не здається перебільшенням.

Народивши другого сина, раптово померла через вісім днів після пологів. Офіційна причина смерті – великий тромб, який підступив до серця, але мені зустрічалися й натяки на отруєння. (Особисте життя співачки за драматизмом заслуговує пера Шекспіра). Оксану ховали, обливаючись сльозами, весь Київ і вся Україна. Домовину з її тілом люди несли на руках через усе місто. За труною не йшов лише старший син Оксани Андріївни Володя. Кажуть, що не хотів бачити свою маму мертвою. Та це могло бути й реакцією підлітка на останнє материне кохання... Володя ненадовго пережив матір – він помер навесні 1944 р. в евакуації в Іркутську від туберкульозу легенів, не доживши навіть до двадцяти років.

Другий син Оксани Андріївни, Алік, від якого ще до його народження відмовився батько, головний редактор головної української газети (далі – член ЦК КПУ, депутат Верховної Ради, академік), мешкає у Києві. Хлопчика виростила, виховала закохана у його матір, в її мистецтво молода дівчина Алла Георгієвна Педченко, яку син співачки вважає своєю другою матір'ю. В її паспорті вписано: син – Петрусенко Олександр Андрійович.

Наскільки мені відомо, Олександр Андрійович – кандидат наук, має двох дітей. Це онуки Оксани Петрусенко...

Чи я в лузі не калина була. (Укр. народна пісня). Інструментальний ансамбль студентів Київської консерваторії під кер. О.Сандлера. – 3,28 Мб.

Спать мені не хочеться. (Укр. народна пісня в обр. В.Йориша). Інструментальний ансамбль солістів Київської опери під кер. В.Йориша. – 2,61 Мб.

Навгороді коло броду. (Слова Т.Шевченка, муз. М.Лисенка). Н.І.Скоробагатько, ф-но. – 2,84 Мб.

Арія Наталки з 2-ї дії опери "Наталка Полтавка" М.Лисенка. ("Видно шляхи полтавськії..."). Слова І.Котляревського. Оркестр Київського театру опери та балету під кер. В.Йориша. Спеціально не реставрована, щоб показати, в якому стані були деякі записи. – 2,66 Мб.

Пісня Наталки з тієї ж опери. ("А я дівчина Полтавка..."). Оркестр Київського театру опери та балету під кер. В.Йориша. – 1,70 Мб.

Ґандзя (Слова та муз. Д.Бонковського). Інструментальний ансамбль солістів Київської опери під кер. В.Йориша. – тимчасово лежить тут.

Солоха (Укр. народна пісня). Жіночий хоровий ансамбль та ансамбль студентів Київської консерваторії під кер. О.Сандлера. – тимчасово лежить тут.

Співачка залишила нам у спадщину близько 45 записів, зроблених у Києві в 1935-39 рр. Усі записи на грамофонних пластинках виконувалися електромеханічним способом і випускалися на двосторонніх дисках кількома заводами протягом багатьох років. Тому в деяких випадках одні й ті ж пісні можна зустріти на пластинках з різними наклейками: "Апрелевский завод", "Ногинский завод", "Sov Song", "Веllасоrсd Еlесtrо" та ін. Однак незалежно від цього на наклейках кожної пластинки завжди ставився однаковий номер запису за каталогом, а нижче наклейки, на масі диску, відпресовувався ще й номер матриці.

Для зручності назви пластинок розміщені в хронологічному порядку. Перша колонка – це порядковий номер, друга – номери сторін пластинок за каталогом "Грампласттресту".

1. 628 Укр. нар. пісня "Там, де Ятрань круто в'ється"

2. 629 Укр. нар. пісня "Ґандзя"

3. 630 Укр. нар. пісня "Ой не світи, місяченьку"

4. 631 Укр. нар. пісня "Спать мені не хочеться"

5. 652 Укр. нар. пісня "В кінці греблі"

6. 653 Укр. нар. пісня "Стоїть гора високая"

Вимоглива співачка вважала, що записи пісень "Ґандзя", "Там, де Ятрань круто в'ється" і "Ой не світи, місяченьку" трохи зіпсовані різким звучанням оркестру (як на мій погляд, вони звучать чудово), тому ці три пісні в 1937 р. були записані знову, а "Ґандзя" і "Там, де Ятрань круто в'ється" були переписані в 1939 р. втретє.

7. 5092 Укр. нар. пісня в обр. Л. Ревуцького "Ой у полі вітер віє" (дует з М.Частієм).

8. 5093 Укр. нар. пісня "Ой вербо, вербо"

9. 5106 Укр. нар. пісня "Кулик"

10. 5107 Укр. нар. пісня "Ой дівчино-небого"

11. 5114 Укр. нар. пісня "Чи я в лузі не калина була"

12. 5115 Укр. нар. пісня "Ой джиґуне, джиґуне"

13. 5118 Укр. нар. пісня "Там, де Ятрань круто в'ється"

14. 5119 Укр. нар. пісня "Ґандзя"

15. 5120 Укр. нар. пісня в обр. В. Йориша "Ой не світи, місяченьку"

16. 5121 Укр. нар. пісня в обр. В. Йориша "Спать мені не хочеться"

17. 5124 Укр. нар. пісня "Лугом іду, коня веду"

18. 5125 Укр. нар. пісня "Очерет лугом гуде"

19. 5130 Укр. нар. пісня "Солоха"

20. 5131 Укр. нар. пісня "Коло гаю походжаю" (з М. Васьківською)

21. 05289 М. Лисенко. "Наталка Полтавка". Пісня Наталки "Віють вітри"

22. 8643 М. Лисенко. "Навгороді коло броду"

23. 8644 Укр. нар. пісня "Нащо мені чорні брови"

24. 8650 Укр. нар. пісня в обр. О. Чишка "Чом, чом не прийшов"

25. 8651 Укр. нар. пісня в обр. П. Бойченка "Зелененький барвіночку"

26. 8652 М. Лисенко. "Наталка Полтавка". Арія Наталки "Видно шляхи полтавськії"

27. 08667 М. Лисенко. "Наталка Полтавка". Аріозо Наталки "Віють вітри, віють буйні"

28. 8668 Укр. нар. пісня в обр. В. Йориша "Там, де Ятрань круто в'ється"

29. 8669 Укр. нар. пісня в обр. В. Йориша "Ґандзя"

30. 8677 С. Гулак-Артемовський. "Запорожець за Дунаєм". Дует Оксани і Андрія (із І. Шведовим)

31. 8678 Те ж саме, продовження

32. 08690 К. Стеценко. "Плавай, плавай, лебедонько"

Записи 21, 27 та 32 було випущено на пластинках діаметром З0 см (гігант), решта – на пластинках діаметром 25 см (гранд). У записах брали участь:

– Струнний ансамбль під кер. В. Йориша (1-4)

– Ансамбль солістів Київської опери (5-6)

– Секстет домр під кер. М. Геліса (7-8)

– Інструментальний ансамбль студентів Київської консерваторії під кер. О. Сандлера (9-12)

– Інструментальний ансамбль солістів Київської опери під сер. В. Йориша (13-16)

– Жіночий хоровий ансамбль та ансамбль студентів Київської консерваторії під кер. О. Сандлера (17-20).

– Н. І. Скоробагатько, ф-но (22-25, 32)

– Оркестр Київського театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка під кер. В. Йориша (21, 26-31).

Крім випущених у передвоєнні роки грампластинок Оксани Андріївни Петрусенко, існують ще записи її співу на пробних пластинках, які не видавалися через їхню технічну недосконалість. Зараз ці пробні записи переведено на магнітофонні стрічки:

1. Укр. нар. пісня "Ой джиґуне, джиґуне"

2. Укр. нар. пісня "Ой попливи, вутко"

3. Укр. нар. пісня "Ой не світи, місяченьку"

4. А. Новиков. "Отъезд партизан" (рос. мовою)

5. О. Варламов. "Что мне жить и тужить" (рос. мовою)

6. П. Чайковський. "Я ли в поле да не травушка была" (рос. мовою)

7. Арія Наталки "Ой я дівчина Полтавка"

8. Арія Наталки "Чого вода каламутна"

9. Укр. нар. пісня "Болить моя головонька"

10. Арія Одарки "Ой казала мені мати"

11. Арія Одарки "Ой казала мені мати" (варіант)

12. Укр. нар. пісня "Ґандзя"

13. Укр. нар. пісня "Там, де Ятрань круто в'ється"

14. Укр. нар. пісня "Нащо мені чорні брови"

15. Укр. нар. пісня "Барвінок"

Записи 1-6, 9; 11-15 з фортепіанним акомпанементом А. Макарова; записи 7-8, 10 з симфонічним оркестром під кер. О. Орлова. Усі ці записи виконано протягом 1936-1938 років. Є відомості, що існували ще записи Оксани Андріївни (наприклад, пісня Дм. Покрасса "Україно моя, Україно" та ін. твори), але їх ще й досі не знайдено.

В 1961 році всесоюзна фірма "Мелодія" випустила довгограючу пластинку-гранд "Украинские песни в исполнении Оксаны Петрусенко":

1. Віють вітри, віють буйні

2. Чого вода каламутна

3. Чи я в лузі не калина була

4. Очерет лугом гуде

5. Там, де Ятрань круто в'ється

6. Навгороді коло броду

7. Нащо мені чорні брови

8. Барвінок

9. Чом, чом не прийшов

10. Ґандзя

До складу цієї пластинки, разом із вже відомими записами, було включено арію Наталки "Чого вода каламутна", яка раніш не видавалася.

В 1973 році було випущено другу довгограючу платівку "Співає Оксана Петрусенко", цього разу гігант:

1. Ой не світи, місяченьку

2. Кулик

3. Плавай, плавай, лебедонько

4. Спать мені не хочеться

5. Видно шляхи полтавськії

6. Ой я дівчина Полтавка

7. Ой дівчино-небого

8. Болить моя головонька

9. Лугом іду, коня веду

10. Стоїть гора високая

11. Солоха

12. В кінці греблі

13. Ой, джигуне, джигуне

14. Ой, попливи, вутко

15. Коло гаю походжаю

16. Ой вербо, вербо

17. Ой у полі вітер віє (дует з М.Частієм).

До складу цієї пластинки, крім добре відомих, увійшли також записи, які раніш не видавалися. Це "Болить моя головонька", "Ой попливи, вутко" (з фортепіанним супроводом А. Макарова) та "Ой я дівчина Полтавка" (в супроводі орк. під кер. О. Орлова).

Переважна більшість вищеназваних записів є у особистій колекції автора цих рядків. Проблема, одначе, в тому, що деякі записи, відтворені на довгограючих пластинках, поступаються якістю оригіналам на 78 обертів: внаслідок недосконалої "аналогової" реставрації у 60-70-і рр. в них (щоб видалити тріски та скрипіння) обрізані частоти нижче 100 Гц, що збіднює унікальний голос співачки. Тому моя подальша робота по відтворенню і збереженню записів великої української співачки складається з таких етапів:

– пошук довоєнних пластинок на 78 обертів в ідеальному стані;

– оцифровка їх на високоякісній апаратурі (на жаль, внаслідок відсутності власної апаратури такого гатунку це становить великі труднощі...);

– обережна комп'ютерна реставрація (тільки ручна, без використання автоматичних програм типу DeClicker'а) із застосуванням найсучасніших методів. Кожна така реставрація (одного запису) займає інколи 2-4 тижні, але... Що поробиш?

Петрусенко Оксана Андреевна // БСЭ. – М., 1975. – Т. 19. – С. 498.

Кагарлицкий Н.Ф. Петрусенко Оксана Андреевна // УСЭ. – К., 1982. – Т. 8. – С. 235-236.

Петрусенко Оксана Андріївна // Український Радянський Енциклопедичний словник. – К., 1987. – Т. 2. – С. 664.

Зарубин З.И. Петрусенко Оксана Андреевна // Музыкальная энциклопедия. – М., 1978. – Т. 4. – С. 281.

Петрусенко Оксана Андріївна // Митці України: Енцикл. довід. – К., 1992. – С. 455.

Височінь таланту. Оксана Петрусенко // Гаман В. Богодухів, або люди з божою іскрою. – К., 1999. – С. 176-180.

Кагарлицкий Н.Ф. Оксана Петрусенко. – М.: Искусство, 1989. – 319 с.

Кагарлицький Н.Ф. Оксана Петрусенко: Біогр. повість. – К., Молодь, 1983. – 256 с.

Музыкальная культура Украинской ССР: Сб. статей / Сост. Е.Алексеенко, И.Ляшенко. – М.: Музыка, 1979. – 462 с. О.Петрусенко. – С. 76.

Оксана Петрусенко: Спогади про видатну укр. співачку / Упоряд. та приміт. Г.Філіпенко. – К.: Мистецтво, 1964. – 111 с.

Оксана Петрусенко // Чаговець. В. Життя і сцена: Нариси про майстрів театру. – К., 1950. – С. 146-164.

Чаговец В. Оксана Петрусенко. Нар. артистка УССР. – К.: Мистецтво, 1949. – 43 с. – (Мастера искусства Сов. Украины)

Бабенко В. Приїздіть послухати Петрусенко // Сіл. вісті. – 1966. – 14 січ.

Величко Т. Оксана Петрусенко // Панорама. – 1995. – № 9. (февр.) – С. 9.

Воробйова В. Улюблениця народна // Веч. Харків. – 1969. – 22 верес.

Вышеславский Л. "А люди раньше пели, как птицы!" // Правда Украины. – 1990. – 17 февр.

Горенбург О. До незрівнянної Оксани: [ХVI меморіал. Балаклія] // Веч. Харків. – 1987. – 12 черв.

Горовий В. Український соловейко // Зоря комунізму. – 1975. – 18 лют.

Гречко Л. Памяти Оксаны Петрусенко: [XIX меморіал. Балаклія] // Крас. знамя. – 1985. – 6 июля.

Експозиція О.Петрусенко: Сьогодні і колись: [Балаклійс. краєзнав. музей] // Сім днів. – 2000. – № 7. – С. 4.

Залюбовская М. Странная смерть Оксаны Петрусенко // Время. – 1995. – 23 авг.

Кагарлицький М. Дивосліви – дивотвори // Сіл. вісті. – 1990. – 18 лют.

Кагарлицький М. Несмертна пісня // Вітчизна. – 1970. – № 7. – С. 188-195.

Кагарлицький М. Пісня на віки // Україна. – 1990. – 4 берез.

Кагарлицький М. ...Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! // Віче. – 1995. – № 4. – С. 126-136.

Ковальчук М. Херсон театральний: [Сторінки життя О.Петрусенко] // Культура і життя. – 1985. – 31 берез.

Козерацкий В. Голос, волновавший сердца: Две встречи с искусством О.Петрусенко // Раб. газ. – 1990. – 18 февр.

Корж Н. Великая певица Украины // Слобода. – 1995. – 2 авг. – С. 6.

Кравченко Г. І лине пісня: [Про вечір, присвяч. 92-й річниці О.А.Петрусенко. Балакл. іст.-мемор. музей] // Серп і молот. – 1992. – 22 лют.

Любимова И. Украинский соловейко // Красн. знамя. – 1990. – 5 июня.

Мокренко А. Пісня Оксани // Рад. Україна. – 1985. – 17 лют.

Моргун Т. Вечір пам'яті Петрусенко // Культура і життя. – 1985. – 7 квіт.

"Оксано, Оксано, я чую твій голос, що вітер мені з України приніс...": [Вечір пам'яті] // Сім днів. – 2000. – № 8. – С. 2.

Онищенко Н. Спогади про Оксану Петрусенко // Сіл. вісті. – 1981. – 18 лют.

Пам'яті Оксани Петрусенко: [Вірш] // Тичина П. Зібрання творів у 12-ти т. Т. 2. Поезії. 1938-1953. – К., 1987. – С. 131.

Перерва А. Оксані Петрусенко: [Вірш] // Лен. зміна. – 1982. – 30 верес.

Песня Оксаны // Правда Украины. – 1990. – 17 февр.

Петрусенко О. "Лісам в серпанку сонячним – осанна!", "Зимові дні такі сліпуче білі": [Вірші] // Прапор. – 1983. – № 2. – С. 7.

Оксана Петрусенко: [До 100-річчя з дня народження] // Сім днів. – 2000. – № 7. – С. 2-3.

Оксана Петрусенко: [Матеріали] // Культура і життя. – 1975. – 16 лют.

Польський І. На святі музи Петрусенко [в м. Харкові] // Культура і життя. – 1979. – 1 лип.

Скоробагатько Н. Вона житиме в піснях // Культура і життя. – 1990. – 18 лют.

Театр... Оксани Петрусенко [створено у Харк. діловому і культур. центрі] // Веч. Харків. – 1993. – 23 лют.

Терещенко Р. Коли в серці пісня живе // Соц. культура. – 1975. – № 2. – С. 35-36.

Цей голос – чародій, так рідно пахне спів! // Серп і молот. – 1995. – 18 лют.

Шерстюк Т. "Увімкніть радіоприймачі!..." // Веч. Харків. – 1980. – 17 берез.

Шкумат І. Меморіали видатної співачки [на Балаклійщині] // Соц культура. – 1979. – № 7. – С. 25.

Шкумат І. Наталка, наша Наталка // Серп і молот. – 1993. – 15 верес.

Шкумат І. Не лише створений образ // Серп і молот. – 1993. – 15 груд.

Шкумат І. Новий експонат розповідає // Серп і молот. – 1991. – 12 груд.

Шкумат І. Спогади про Оксану Петрусенко // Серп і молот. – 1992. – 15 лют.

Шкумат І. Ствердниця сучасності // Серп і молот. – 1993. – 27 листоп.

Шкумат І. Там соловейко щебече // Культура і життя. – 1990. – 13 трав.

Шкумат І. Український соловейко // Соц. Харківщина. – 1990. – 3 берез.

Складач: Сашкова Л.О. (ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА).